21 червня 2021року від нас пішов кіт Центру Української культури, Дзямбур.
Я не сторонник того, щоби відволікати наших читачів та друзів інформацією про смерть котів , псів чи ворони. Але Дзямбур – це трохи інша ситуація. Дзямбур, подарований мені на день народження 16 років назад нашим другом Індреком Касела, і походить з сім’ї котів естонського письменника Хассо Крулл. Дзямбур належив всім нашим друзям..
Він брав участь в заняттях по каліграфії. Лежав на столі в своєму кошичку, або підходив до кожного каліграфів за ласкою. Ловив щурів, часом пташок та кажанів (летючих мишей).
Пишу про нього, тому що одна пані спитала: “Анатолій, чи Ви молились за кота? І як це відбувається?” Наша розмова може бути цікавою для більш широкого кола людей.
В Святому писані сказано (книга буття,1:26), що людина поставлена панувати над морською рибою, і над птаством небесним, і над худобою, і т. д. Та панування – це вияв турботи. І одним з виявів цієї турботи є молитва до Бога за допомогою. В моїй ситуації з Дзямбуром це була молитва про допомогу щоб він одужав. Потім про безболісну смерть. (на Донбасі я читав молитви – прохання за те щоб бездомні песики – котики знайшли собі прихисток та нових друзів -господарів). По Вірі і дасться. Я рахую маленьким чудом те, що Дзямбур перестав їсти 10 травня і без їжі на одній воді прожив 41 день. Він висох як гимбльована дощинка, але не стогнав і на ніч приходив, щоб його почухали…
Ще про молитву. Наші друзі тварини не мають безсмертної душі, тому молитись за їх перебування на тім світі є беззмістовним. В світі є багато святих, які є покровителями різних тварин. Хто звертається до них за допомогою, мусить враховувати те, що ці святі самі не є носіями сили Господньої – вони є співмолільниками перед Богом за наші прохання.
В найближчий час ми разом з дітьми підемо в притулок для тварин вибирати котенятко для нашого Центру.