45 років тому я навчаючись в художньому інституті в Таллінні, проходив практику на острові. Практично це була моя перша любов з християнською Естонією. Священник лютеранської церкви дозволяв мені малювати в найпотаємнійших місцях цього храму. Багато розпитував про Україну та називав мене з симпатичним естонським акцентом – “Уніаатт”. Так сталось що 45 років я не був в цьому близькому мені храмі. Від Бога сталось так, що я з сім’єю та друзями заснував в Таллінні парохію уніатської ( Української Греко Католицької Церкви) і наразі в приміщенні УГКЦ в Таллінні повторені фрагменти інтерєру цієї древньої святині. Цю церкву я часто згадував і ніяк не міг знайти час повернутись до цієї любові. Продовжуючи тему молитви за природу Естонії ,ми з друзями шукаємо місця, в яких буде жити молитва за довкілля, благословенна Блаженнійшим Любомиром Гузаром. Тільки через 45 років прийшов на зустріч з своєю церквою. Прийшов з синами та внуками, які вірю далі будуть продовжувати молитву за Природу Естонії.
https://www.facebook.com/100013911254136/videos/pcb.1204478010025896/2846521882318366
Вражаюча стабільність храму. Безліч знайомих предметів та деталей. Впевнений, що внуки островитян будуть бачити церкву такою ж якою її бачили пра прадіди мовчазних рибалок.
