Друзі, сьогодні хочу вам розповісти, як в далекому 1993 році почався перший період життя Пасторального комплексу на ул. Лаборатооріумі 22, який тривав до 1998 р., коли недоброзичливці підпалили нашу церкву.
Вивезені купи КГБістського дрантя… Ми вперше побачили, відмили і перепросили примішення німецької церкви. Господь ніколи не покидав свій Дім. Але я думаю, Він радів разом з нами, коли тут відновились Служби Божі, які проводили о. Павло, о. Роберт, о. Гій.
Багато хто з Вас пам’ятає ці довгоочікувані Служби Божі та ті умови, в яких вони проводились.
Вікна о. Павло закрив поліетеленовою плівкою, під час Служби замерзала вода, яку треба було принести від сусідів з вулиці Лай, та вислухати: “Хохли! За воду ваабще-то платить надо!” А, перепрошую, туалет взагалі був тільки на вокзалі, в 10 хв. хотьби! І та неземна радість, яка об’єднувала створену нами парохію. Ми маємо Службу Божу українською мовою! В нас є Українська церква!
Нам судилося довга, нелегка робота по створенню Пасторального комплексу, яка триває донині…
Дякую парохіянам, які надали нам свої спогади та фотографії. Просимо бути небайдужими до історії створення Талліннської парохії УГКЦеркви та Центру УК.
Памятаймо, як ми не напишемо свою історію, приїдуть люди, які напишуть її на свій лад і будуть вчити по ній наших дітей.