В 80-их роках в Таллінні зібралась група українських романтиків. Більша частина з них були студенти Естонського Художнього інституту: Віктор Шоломій, Андрій Стасевський, Іван Зубака, Володимир Матійко, Володимир Макаренко, Володимир Гамаль та інші. Мріяли про Самостійну Україну… Їздили в Ленінград в Художню академію на офіційні святкування Дня народження Тараса Шевченка. Після розвалу Радянського Союзу, ми взнали, що ці офіційні збори були організовані генералом КДБ.
Володимир Кальненко, викладач Художньої академії, збирав в своїй майстерні на стриху старовинного будинку на Василіївському острові свідомих українців, які довіряли свої мрії один одному. Зокрема зі Львова туди приїжджали художники-брати Гуменюки, іноді з Караганди приїджали священники УГКЦ, які були в підпіллі. Ми віддавали частину стипендії на створення пам’ятника Шевченку в Ленінграді та на передачу ув’язненим українцям в м. Перм. В Ленінградській Богословській академії, де на той час зі слухачів було 80% українців, організовували панахиду за Шевченком. Ці “романтики” залишились зі мною через всі роки.
З того часу, коли я вирішив залишитись жити в Естонії, моєю мрією було створення УГКЦеркви та Українського культурного осередку.
Ми збирались в мене вдома, в Таллінні, за адресою В.Виргу (тепер Арбу) б.13, кв. 6, де Ігор Свирида (майбутьній дяк) проводив молитву, як він то розумів. Залишки свічок з тих талліннських та ленінградських зібрань, сплавлені в загальну свічку, яка до 2017 року зберігалась в УГКЦеркві на вул. Лаборатооріумі.
При першій можливості, я взяв благословення в Блаженнійшого Володимира Стернюка, зареєструвати УГКЦеркву на свою квартиру в Таллінні та створити УГКЦ громаду. Ігореві Свириді Блаженнійший дав благословення на проведення загальної молитви і дав йому Антимінс, Чашу і ще там щось (то дяк знає). Так моя квартира стала офіційним місцем УГКЦеркви .
Я вдячний своїй дружині та дітям, які роками мали незручності від вервочки фантастичних людей, що в нас жили та збирались. Я вдячний друзям, священникам, монахам, монахиням, українським дисидентам, естонським офіційним структурам за щастя організувати УГКЦеркву в Естонії. Далі коло вірних церкві та Україні друзів почало збільшуватись за межами Таллінна. Богдан Черепаха організував грекокатоликів в Пилва, потім приїхав о.Павло Яхимець з Вільнюса, І ПОЧАЛОСЬ!…