Випробування.
Отже. Церкву спалили. Занадто прикро було дивитись, як горить нами відроджений храм. Попав в лікарню. В пункті швидкої допомоги після обстеження здивувались тому, що я сам прийшов. Пояснили – “в такому стані вже не живуть, а ти ходиш!”. Дружина, прекрасна людина, пішла з дому. (Тепер я знаю, що Жінці потрібна увага, а не будівництво Церкви!). Єпископ Філіпп на фоні цих подій, сказав, що сумнівається в доцільності продовження будівництва УГКЦ в Естонії. З цим надбанням та мішечком таблеток як побитий пес поїхав в монастир.
Монастир.
(Середня частина Норвегії. Телемарк Ховін)
В 90ті роки Господь в Таллінні звів нас з отцем Робертом Андерсеном – настоятелем Цистерціанського монастиря в Норвегії. Після зустрічі мій колега, староста Римо-католицької Церкви в Таллінні, залишив Естонію і поїхав з Отцем Робертом в Монастир. Там Він став монахом, прийнявши нове ім’я Серафим. Отець Роберт та Брати щоденно моляться за нашу Церкву та парохію. Ми з друзями також молимось за Монастир. Це місце притягує до себе людей, які шукають Бога. Люди приходять сюди зневірені та “пошарпані”. Кожний з них в якійсь мірі вирішує свої проблеми, дививлячись на них очима Братів. З цим безцінним надбанням вони розїзджаються по своїх країнах. Брати не вчать мудрих проповідей. Ми просто дивимось, як живе Отець, як живуть брати, як вони відносяться до людей, до природи і пробуємо їх наслідувати, дотримуючись основного Правила святого Бенедикта : “ORA ET LABORA ET LEGE” ( Молитва – Робота – Читання).
Місія.
Отець Роберт на мої слова, що я вже не хочу ту церкву будувати, а хочу просто жити, я більше не витримаю, спокійно сказав: “Господь знає краще скільки ти витримаєш. Він добрий і лишнього тягару тобі не дасть”. На другий день брат Серафим сказав що о. Роберт благословив мене зробити скульптуру Божої Матері на згадку про пожежу. Також робити ескізи до майбутьньої Церкви. В такому щасті, в горах Норвегії народилось Талліннське Диво Боже – наш Санктуаріум. Почалось нове життя, нові питання. Зі мною залишились сини, які доречі маму люблять не менше, чим тата. Залишились друзі та парохіяни священники о. Павло Яхимець, о. Гій Барб’єр. Єпископ Філіп Джордан, за що ми йому вдячні, все ж підтримав продовження будівництва Пасторального комплексу. Уряд Естонії , місто Таллінн, також підтримали нашу мрію.
Ось в такому благословенному місці проходили вишкіл засновники Талліннської УГКЦеркви. Тут Господь мені показав, якою має бути наша церква в Таллінні.