Альбом Парохіяльної Родини. Частина 3

Священники УГКЦеркви – вчителі та наставники Парохіяльної Родини в Естонії.

1 . о. ієромонах Йосиф Мілян 

1990 рік. Приїзджав в Естонію.
О. Рейн Иунапуу люб’язно дозволив проводити Службу Божу в Талліннській Римо-Католицькій церкві. Після служби було освячення Українського Прапору.

Були налагодженні добрі відношення з офіційною УГКЦерквою. Отець Йосиф мене вразив наступним: в 1990 році ми з Ігорем Свиридою приїзджали на зустріч з Блаженнійшим Володимиром Стернюком. Це був час непростих відношень між православними та греко-католицькими громадами. На подвір’ї перед собором Святого Юра був великий натовп агресивно настроєних жінок, які вимагали негайної зустрічі з владикою Юліаном Вороновським. На подвір’я вийшов отець Йосиф. Гучним голосом зупинив жіночий гвалт, потім спокійно пояснив проблему. Жінки були незадоволені, але вже тихенько покрикуючи пішли з подвір’я. Ця історія стала мені уроком, як розмовляти з людьмина мітингах та пікетах в Таллінні.

2. о. Петро Сологуб

1991 рік, жовтень. Отець Петро приїжджав разом з дяком Михайлом Заборським. Отець зачитав Благословення Кардинала Мирослава – Івана  Любачівського для Талліннської Парохії. Потім відбулось вінчання наших друзів – засновника Греко-Католицької громади в місті Пилва Богдана Черепахи з Ліліаною Самуляк. Окрім українців на вінчанні було багато естонців, яких зацікавила Служба Божа українською мовою. Всі ми разом були зачаровані Службою Божою та голосом дяка Михайла.

3. о. Олександр Лісовський

В 1994 році до нас в парохію декілька разів приїзджали Олександр Лісовський з дружиною Тетяною. Разом з дяком Ігорем Свиридою вони організували загальну молитву. Це сім’я, яка допомагала отцю Павлові Яхимцю створювати парохію УГКЦеркви в Литві. На той час він вчився в Івано-Франківському Теологічному інституті. Ми вдячні о. Олександру за його поради як краще організувати громаду, на що потрібно звертати увагу. Були роздуми про церковну громаду та недільну школу. 

4. о. Роберт Андерсон

В 1994 році до нас приїхав о. Роберт Андерсон. Отримавши найвищі духовні освіти в Америці та Ватикані, о. Роберт отримав статус біритуального священника на право проведення Святої Літургії в Східному та Західному обряді. Отець – ієромонах Цистерціанського монастиря в Норвегії. Він деякий час жив в Естонії, проводив Служби Божі, і, що стало для нас головним – отець проводив катехитичні заняття для парохіян, під час яких показав нам суть та красоту Католицької Церкви. Один із наших друзів поїхав з отцем в Норвегію, де став монахом і прийняв ім’я Серафим. Катехетичні науки отця Роберта та брата Серафима тривають до сьогодні. Більша частина організаторів Талліннської парохії постійно їздить в монастир до о. Роберта, де проходить катехизацію. Монастир став школою, в якій формувався Талліннський Санктуаріум.

5. о. Павло Яхимець

З 1994 року Пасторську опіку над парохією взяв на себе о. Павло Яхимець – ієромонах Василіанського чину. Приїжджаючи до нас з Вільнюсу раз в місяць, або, за можливості, частіше, отець Павло практично організував духовну роботу в парохії. Служби отець проводив в той час, коли в церкві не було вікон, і в зимі свята вода замерзала в кропильниці. Тоді о. Павло сам брав поліетилен, забивав вікна, і після того проводив Службу Божу. Отець міг без відпочинку проїхати зі Львову до Таллінну за кермом машини, приїхавши в Таллінн зранку, відмовитись від сніданку і правити Службу Божу. Міг поїхати на острів до захворівшого українця, чи на якомусь естонському хуторі знайти та провідати помираючу “бандерівку”, або після Служби Божої в Таллінні відразу поїхати провести Службу Божу в м. Пилва, і знову в ніч поїхати в Україну чи Литву…Багато людей повірили в Бога, дивлячись на життя такого священника. Ця робота продовжувалась до 2000 року, зрештою, продовжується і зараз, коли отець служить Богові в Україні. За порадою до нього і досі звертаються парохіяни з Литви та Естонії.

8. о. Василь Зінько 

Отець Василь, священник Василіянського чину, перший раз приїхав до нас в 1997 році разом з отцем Павлом Яхимцем. Провів Службу Божу в нас, і в м.Пилва. Отець Василь відразу здобув коло своїх “симпатиків”, які чекали його і в наступні приїзди. Коли в церкві оголошували, що приїде отець Василь Зінько – приходило більше молоді. Високоосвітчений отець, з фантастичним почуттям гумору став близьким колу молдих парохіян-студентів. Такий феномен отця-монаха, який мав властивість притягувати до себе людей. Під час своїх візитів в Естонію отець обов’зково відвідував парохію в Пилва.

6. о. Олексій Хілінський 

В 1995 році разом з Сестрами Пресвятої Родини – сестрою Ксенофонтою та сестрою Магдалиною – на допомогу парохії приїхав отець редемторист Олексій Хілінський. Для нас їх приїзд став наглядним прикладом як можна виховувати дітей. За короткий час ці прекрасні люди перебрали під свою духовну опіку наших дітей. Був організований літній табір, в якому ми зібрали коло 30 дітей парохіян. Традиція щорічних літніх христянських таборів, започаткована о. Хілінським та сестрами Пресвятої родини, живе в нас в парохії до сьогодні.
Під час своїх візитів в Естонію отець  відвідував парохію в Пилва, проводив Служби Божі.

7. о.Гій Барб’єр

Отець Гій Барб’єр – католицький священник біритуал. Маючи право проводити Службу Божу в Східному обряді, отець люб’язно погодився проводити Службу Божу в нас в церкві в той час, коли в нас не було священника. Службу він проводив на церковнослов’янській мові, починаючи з 1995 року включно до 2000 року. Це був священник місіонер. Спадкоємець великої промислової фірми в Франції – він відмовився від земних статків і вів аскетичне життя. Крім праці в Римо-Католицькій церкві, крім нашої парохії отець Гій опікувався ще і парохією в Фінляндії. Багато років щонеділі Отець на паромі плив в Фінляндію, правив Службу Божу і повертався назад.  Якого рівня віра цього отця – свідчить його смерть. Отець Гій зустрівся з Богданом Лютюком, та радісно сказав: “Богдан! Я скоро піду на розмову з Богом! Я помираю. В мене знайшли рак…”
Отець Гій похоронений в Фінляндії.

9. о.Василь Витвицький 

Отець Василь Витвицький приїжджає в Таллінн, до нас на парохію, починаючи з 1996 року і по сьогоднішній час. Отець хрестив, вінчав, хоронив людей. Прекрасно, разом з монахинями згромадження Пресвятої Родини, займався з дітьми в церковному таборі в Кодасемаа. При потребі – Отець і сьогодні приїзджає нам на  допомогу. Під час своїх візитів в Естонію Отець опікувався парохію в м. Пилва.

Хочу розповісти історію, яка сталась в 2000 році.

В міжнаціональній суперечці, естонський підліток вдарив ножем російського підлітка, який від поранення помер на місці. Підвечір, на вулиці Віру, коло місця вбивства, зібралась юрба російськомовних молодих людей, переповнених емоціями. Вони поставили багато свічок та квітів і пішли в одну з церков, замовити панахиду за хлопцем. В церкві їм відмовили, мотивуючи тим, що юнак був не хрещений. В той час, на сусідній вулиці Пікк, зібралась юрба естонських молодих людей. Приїхала поліція, у всьому відчувалась напруга. Богдан Лютюк вів переговори з естонськими  підлітками, а потім передзвонив отцю Василю, і вони домовились, що російскомовні молоді люди прийдуть на поминальну моливу в нашу церкву до отця Василя. Поки вони через вулицю Лай йшли до нашої Церкви, Богдан та його друзі говорили з естонцями, які врешті розійшлись по домах. 
Отець Василь провів загальну молитву і прочитав прекрасну проповідь. Церква була вщент забита молоддю. Люди стояли на вулиці. Після служби всі розійшлись по домах. Проповідь отця Василя зупинила Міжнаціональний конфлікт в Таллінні. Потім я питав в Отця: Отче, звідки в Вас така Віра!? “Від мами, від мами” – сказав отець.

10. о. Володимир Палієнко

Отець Володимир був призначений до нас як парохіяльний священик в 2002 році. Це вже була зовсім інша ситуація! Постійна Служба Божа в Таллінні, постійна планова Служба Божа в Пилва. Постійна можливіть йти до Сповіді, йти до Причастя. На цей час – більша частина парохіян з Пилва та їх вже дорослі діти переїхали в Тарту. Організатор парохії в м.Пилва, Богдан Черепаха, разом з отцем Володимиром прийняли рішення збирати людей в м. Тарту. Отець Володимир разом з дяком Ігорем Свиридою об’їздили ще інші місця в Естонії, де компактно проживають Українці. В м. Кохтла Ярве пані Ніна та пан Григорій Дяченко організували людей, створили молитовну групу. По суті, отець Володимир Палієнко є організатором молитовних місць в м.Тарту, м.Кохтла Ярве і м.Ряпіно.

11. о.Ярослав Савка 

Отець Ярослав часто приїжджає в Естонію на допомогу нашим священникам. Проводив Службу Божу в Таллінні, Пилва та інших містах Естонії. Якось, під час відпустки, о.Ярослав працював разом з українськими будівельниками, в яких користується великим авторитетом. Зі слів українських заробітчан в Таллінні : “о. Ярослав – прекрасний священник, який знає проблеми українських заробітчан, з ним можна говорити про всі проблеми “так як є”, але працювати з ним є незручність, бо з поваги до священника, будівельникам весь час треба слідкувати за своєю мовою!”

11 о. Олег Поп’юк 

Отець Олег був призначений парохіяльним священником в 2015 році. Найголовніше завдання священника було продовженно. Постійна Служба Божа в Таллінні, постійна Служба Божа в м. Пилва, а потім в м.Тарту. Планова Служба Божа для українців в Фінляндії.  Можливіть йдти до Сповіді, йти до Причастя. Це вже був складний для України час. З початком війни на Донбасі, в Естонію масово приїзджали з України на заробітки люди, яким о. Олег допомогав вирішувати духовні питання. Діюча Церква з священником стала місцем, в якому вони могли знайти відповіді на їхні проблеми. Парохіяни збирали допомгу для біженців в Україну, організували опіку над пораненими, які лікувались в Естонії. З 2014 року почали активізовуватись явні та скриті місцеві прихильники ідеології “Руского міра”, які блокували надання гуманітарної допомоги Україні, засуджували дії українських військових, розповідаючи що вони “напалмом бомблять Донецк”, розділяли українські організації. Отець вирішував нові для нас проблеми. Отець Олег є засновником часопису “Триручиця” та сайту Парохії.

13.о. Роман Кіх

О. Роман був призначений в Естонію парохіяльним священником в 2019 році. Він регулярно проводить Служби Божі, а також прекрасно контактує з людьми, опікується парохіянами в м. Таллінн, Тарту та Хельсінки (Фінляндія). І на сьогодні, коли в світ прийшла біда від коронавірусу, о.Роман блискуче справляється з роботою священника, організувавши он-лайн Службу. Він продовжує опікуватися парохіянами під час карантину. 

Наступна четверта частина нашого Альбому буде присвячена Монастирям, в яких моляться за нашу Парохіяльну Родину.