Розмова про Добрих людей.
Ми всі багато разів в житті зустрічались з Правдою та Кривдою. Я також не є винятком. В добавок, мені, як і десяткам тисяч людей в Україні, довелось самому побачити війну на Донбасі. Бачити людей Кривди. Бачити людей Правди.
Отець Роберт вчив мене в кожній людині бачити перш за все Ісуса, тому 15 років я шукаю в людях доброту і пишу про це історії.
Зараз хочу говорити про людей нашої Парохіяльної Родини Естонії.
ЗАСНОВНИКИ ПАРОХІЙ УГКЦ В ЕСТОНІЇ.
1. Засновник Талліннської парохії УГКЦ Анатолій Лютюк з родиною. Дружина Лена, сини Богдан і Нестор.
Новий 1987 рік. Музей Рокальмаре
2. Співзасновник Талліннської парохії УГКЦеркви Ігор Свирида з родиною. Дружина Людмила, син Павло.
З кінця 80-х років Ігор Свирида відкрито виступав за легалізацію УГКЦ. З 1988 року до легалізації УГКЦеркви проводив загальні молитви в підвальному приміщенні на вул. В.Виргу, будинок 13, в Таллінні. Протягом 26 років пан Ігор з благословення Блаженнійших Володимира Стернюка, Мирослава-Івана Любачівського та Любомира Гузара виконував функції дяка при Талліннській парохі УГКЦ з 1991 по 2017 рік. В часи, коли в Естонії не було україномовних священників, дяк Ігор Свирида, маючи на то благословення, хрестив, вінчав (засвідчував присягу на Євангелії), та хоронив наших парохіян (Далі ці дії згідно з канонами Церкви завершували священники).
Він був ініціатором та організатором проведення Служб Божих в різних містах Естонії – допомагав священникам та Сестерам Пресвятої родини проводити Святі Літургії в містах Пилва, Тарту, Кохтла Ярве, Нарва, Раквере, Йхве, Сіламяє, на острові Сааремаа і т.д.
Дяк Ігор Свирида збирав дітей для дитячих катехитичних таборів парохії в Кодасемаа, а також супроводжував дітей з Естонії для участі в міжнародних дитячих таборах в Україні.
Багато років він присвятив реставруванню церковних приміщень та фінансово допомагав оплачувати належні до них комунальні послуги. Давав пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу. Пан Ігор разом з Світланою Березіною організували перший в Естонії Різдвяний вертеп.
Ігор Свирида – учасник практично всіх вертепів в Естонії і неперевершений в ролі святого Миколая!
3. Співзасновник Талліннської парохії УГКЦеркви Андрій Стасевський з родиною. Діти Даля, Лукас, Юстас, Софія, Лідія, Марія.
Посередині Андрій Стасевський.
Відкрито виступав за незалежність України та Естонії та легалізацію УГКЦеркви в Україні. Член творчого колективу, який створив і привів в життя проект реставрації українського пасторального комплексу в Талліннні.
Андрій та його діти продовжували релігійну освіту в цистерціанському монастирі в Норвегії. Проживаючи в Фінляндії, діти Андрія проходили катехизацію в наших дитячих таборах. Володіють українською мовою. На всі релігійні свята регулярно приїзджають в Естонію. Даля Стасевська – відомий в світі дирегент; проводить концерти з елементами української духовної музики.
Зліва сидить о. Василь Витвицький – духівник табору
Андрій Стасевський, багаторічний викладач Коледжі дизайну і мистецтв міста Ікаалінен у Фінляндії, активно пропагує українське сакральне мистецтво.
Сім’я постійно робить пожертвування на церкву.
4. Засновник парохії УГКЦеркви на півдні Естонії в м. Пилва Богдан Черепаха з родиною. Дружина Ліліана. Доньки Марія і Анна.
Службу проводив о. Володимир Палієнко
Ця прекрасна родина – з когорти тих людей, які відкрито заявили свою громадянську позицію відносно повернення незалежності Україні та Естонії. Виступили за легалізацію УГКЦеркви в Україні, підтримали заснування парохії УГКЦ в Естонії.
Їх вінчання в римо-католицькій церкві в українському обряді – було першим відкритим вінчанням в Естонії!
Служби Божі в м. Пилва проходили в приватній квартирі цієї родини. Протягом багатьох років у них зберігалося все що потрібне для проведення Святої Літургії. Священники УГКЦ, які приїзджали в Пилва, переважно жили в цій родині, іноді в інших родинах. Маючи великий авторитет, п.Богдан особисто домовився з місцевим священником лютеранської церкви Юлларо Каськом про надання українській греко-католицькій громаді можливості проводити Служби Божі в приміщенні лютеранської церкви.
Після Служби, в квартирі Богдана Черепахи.
Родина допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень, а також утримання священників та їх лікарняну касу. В лоні католицької церкви традицію Роду Черепахи продовжують дві доньки Марія та Анна.
Перші парохіяни
Блаженнійшим Любомиром Гузаром. 2000 рік
1. Тереза Бадзьо з родиною. Діти Олександр, Наталка.
Одні з перших парохіян. Пані Тереза – незамінний організатор Різдвяного вертепу при парохії протягом багатьох років. Учасниками вертепів були діти п. Терези Олександр та Наталка та діти з родин активних парохіян: Віри та Миколи Коник, Лілії та Богдана Чикальських, родин Лютюків, Ігоря Свириди та других. Одяг для вертепу виготовила професійна художниця-модельєр Лена Лютюк. Ці вертепи стали помітним явищем в культурно-релігійному житті Естонії. Також вона започаткувала в парохії святкування свята св. Миколая.
Пані Тереза отримала освіту катехита в Україні і допомагала сестрам Пресвятої Родини проводити заняття з дітьми при церкві та в дитячих таборах. Готувала до першого Причастя доньку пані Стефи Сомрякової Анастасію. При потребі надавала житло священникам. Постійно опікувалася Сестрами Пресвятої Родини під час їхнього перебування в Естонії. Спонсорувала для церкви мистецької роботи обкладинку для Єванглії, написання ікони “Св Тереза Дитятка Ісуса” та допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Оплачувала утримання священників та їх лікарняну касу. Світлої пам’яті чоловік п. Терези Василь Бадзьо допомогав в реставрації церкви. Син Олександр – парохіянин УГКЦеркви.
2. Богдан Лютюк з родиною. Дружина Піллерін, син Мирослав, донька Софія.
В парохії з дитинства. З шкільних років допомогав в розбудові Талліннської парохії УГКЦ. Працює в Апостольського адміністратора Естонії єпископа Філіпа Жордана. До 2016 року офіційно представляв інтереси мирян УГКЦеркви в державних структурах Естонії.
Богдан на реставраційних роботах в нашій церкві 
Богдан в монастирі в Норвегії
З 2014 року проводить проекти Міністерства Закордонних справ Естонії по гуманітарній допомозі Україні, в тому числі проекти пов’язанні з УГКЦерквою. Це допомога українському “Карітасу” і допомога капеланам УГКЦеркви. Сам неодноразово виїзджав в прифронтову зону розмежування для надання допомоги цивільному населенню.
В деяких закинутих будинках ще живуть люди.
Катехизацію проходив в цистерціанському монастирі в Норвегії і в єпископа Філіпа. Дружина Пілерін проходила катехизацію в єпископа Філіпа. Діти вчаться в католицькій школі Св.Михаїла.
3. Нестор Лютюк з родиною. Дружина Мара – Марія, донька Марія – Катарина, сини Адріан та Якоб.
В парохії з дитинства. З шкільних років допомогав в розбудові Талліннської парохії УГКЦ. Працює в майстернях “Лабора” та викладає в Естонській Художній академії. До 2017 року майстерні “Лабора” оплачували більшість рахунків парохії, що пов’язанні з комунальними витратами та поточними ремонтами.
З 2014 року допомогає проводити проекти Міністерства Закордонних справ Естонії по гуманітарній допомозі Україні. Неодноразово виїзджав на Донбас, в прифронтову зону розмежування для надання допомоги цивільному населенню. Катехизацію проходив в цистерціанському монастирі в Норвегії. Дружина Мара-Марія проходила катехизацію в цистерціанському монастирі. Діти вчаться в католицькій школі Св.Михаїла.
Сім’я Нестора Лютюка зберігає родинні традиції українських свят
До 2017 року Нестор відповідав за художнє оформлення приміщення храму. Активно розвиває християнське мистецтво в Естонії. Займається писанкарством та каліграфією з дітьми недільних шкіл різних конфесій. Під час занять знайомить дітей з українським сакральним мистецтвом.
4. Сергій Анохін з родиною. Дружина Еллен, доньки Кароліна, Евеліна, Мереліна .
В парохії з дитинства. З шкільних років допомогав в розбудові Талліннської парохії УГКЦ. Працює в Апостольського адміністратора Естонії єпископа Філіпа Жордана. До 2017 року при парохії займався господарськими питаннями.
Автор більшості механічних конструкцій в нашій церкві та проекту автономного виживання церкви в непредбачених умовах. Це вже змонтована в приміщеннях церкви автономна система обігрівання на пічному опаленні. Є в планах Сергія здійснити проект використання грунтових вод для технічних потреб церковних приміщень.
Допомогав фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Оплачував утримання священників.
Катехизацію проходив в цистерціанському монастирі в Норвегії і в єпископа Філіпа. Дружина Еллен проходила катехизацію в отця Павла Яхимця. Діти вчаться в католицькій школі Св.Михаїла.
5. Віра Коник з родиною. Чоловік Микола, доньки Світлана та Маріанна.
Одна з перших парохіянок талліннської парохії УГКЦеркви. Відкрито виступала за незалежність України та Естонії та легалізацію УГКЦеркви в Україні. Родина Віри Коник роками фінансово підтримувала перебування священників УГКЦеркви в Естонії та лікарняну касу пароха, а також утримання церковних приміщень. Сприяла створенню греко-католицької громади в м. Йхве.
13 жовтня 2000 року Віра Коник за допомоги друга нашої парохії Тайво Ніітвегі організувала конференцію “Ураїнська Греко-Католицька Церква”. На конференції виступали Блаженнійший Любомир Гузар, прем’єр міністр Естонії Март Лаар та інші поважні діячі Церкви, уряду Естонії, представники організацій України та Німеччини. Від Блаженнійшого Любомира Гузара вона отримала подяку за організацію конференції та поради як розвивати громаду УГКЦ в Естонії.
Будучи журналістом (Українська служба ВВС та Українське радіо), активно поширювала інформацію про Талліннську парохію УГКЦ в Україні, а також робила дописи про Церкву в естонських ЗМІ. Як громадський діяч, популяризувала УГКЦ Естонії і на міжнародному рівні серед світового українства. За активну роботу по розвитку Української громади в Естонії була нагороджена Урядом Естонії орденом Білої Зірки.
Традицію родини продовжують дві доньки Світлана та Маріанна. Обидві в дитинстві брали участь у Святах Святого Миколая, Маріанна була учасницею Різдвяних вертепів. Маріанна брала шлюб в УГКЦ в Таллінні, а також охрестила в Церкві свою доньку
6. Борислав Кулик з родиною. Дружина Людмила, доньки Романа та Мар’яна.
Одні із перших парохіян. З родини репресованих. Голова сім’ї Борислав в кінці 80-х років був активним прихильником незалежності Естонії та України. Виступав за легалізацію УГКЦ та Української Автокефальної церкви.
за ними Богдан Лютюк – молоді парохіяни нашої церкви.
Фрагмент з відеоархіву UKK
Допомогав фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Оплачував утримання священників та їх лікарняну касу. Частково спонсорував написання Олегом Кіращуком колекції писанок по мотивам Червоної Книги України. Покійна мати Борислава подарувала рушники для церкви. Дружина Людмила та діти підтримували роботу парохії.
фрагмент з відеоархіву UKK
7. Марія Митт.
Одна з перших парохіян. Пані Марія з тих людей, які відразу, без вагань відкрито прийняли створення парохії УГКЦ в Таллінні. Вона замовила в Тернопільскій області вишиті рушники і подарувала їх для церкви. Допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу. Мало того, що Вона прекрасно готує і приносить різні смаколики до столу, так ще й на Святий вечір пані Марія часто розповідає про традицію святкування Різдва в Україні. Не знаю, від кого ще можна почути як печуть різдвяні “медівники з медом та горіхами”, “струдлі” і т. д.!
8. Марія Луник.
Одна з перших парохіян. Пані Марія походить з сім’ї репресованих. В дитинстві хрещена як греко-католичка. Довго жила в Сибіру.
З Іркутську пані Марія привезла землю з могил своїх рідних. Ця земля зберігається в крипті нашого місця памяті. Вишила рушники і подарувала церкві. Центру УК подарувала дві вишиті в Сибіру сорочки. Допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу.
Окремо хочу сказати про пані Марію та квіти. Пані Марія щонеділі складає зі своїх домашніх квітів букети, які Вона ставить на тетрапод. Ця чиста краса домашніх квітів та аскетизм букетів пані Марії підкреслюють стиль нашої церкви. Ну не тільки японці знаються в квітах!
(Крайня зліва)
9. Надія Швець.
Одна з перших парохіян. Пані Надія – це гарний приклад для наших молодих жінок. Приклад збереження спокою в сім’ї, коли на одні і ті ж речі в чоловіка та жінки різні погляди. Наскільки Вона уважна до людей які поруч! Уважна до їх проблем, до їх настрою. Як правило – добра Жінка є доброю Матірю, доброю Бабцею, та Прабабцею. Все це є в пані Надії. Пані Надія одна з тих людей, для яких і створювалась УГКЦ в Естонії. Ці люди є основою парохії,і гарантією її подальшого розвитку. Вона допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу.
10. Софія Матіщук.
Фрагмент з відеоархіву UKK
Одна з перших парохіян. Про всіх наших жінок-парохіянок можна розповідати безконечно. Але галицька жінка, яка йде до церкви – це особлива каста. Завжди приємно дивитися на те, як побожно, з розумінням Того, що відбувається, вони йдуть до Святого Причастя. Традиційно до церкви галичанки одягають найкраще вбрання і пані Софія продовжує цю прекрасну традицію. Це ціла школа для наших дівчат та молодих жінок. Ось з такої “касти” в нас пані Софія. І яким би не було матеріальне становище, у правдивої галичанки завжди знаходяться кошти “на Церкву”.
Пані Софія постійно підтримувала фінансами церкву та священників.
11. Стефа Сомрякова. Донька Анастасія
Ще в 1988 чи 1989-му році пані Стефа була одною з перших людей, кому я сказав, що побудую в Естонії УГКЦеркву. Господь зробив це диво і пані Стефа стала одною з перших парохіян. Мій духовний батько отець Роберт привчив мене шукати в житті приклади Віри, Любові, Жертовності та інших чеснот в людях, які живуть поруч з нами. Так от, пані Стефа для мене, моїх дітей, друзів та для всієї нашої парохіяльної родини є прикладом беззаперечної Віри, великої Любові та Жертовності. Вона протягом чотирнадцяти з половиною років утримує, доглядає свого паралізованого чоловіка і ніколи не скаржиться, не робить з цього подвигу. Просто живе як християнка. Та для сучасної Європи – це приклад. Для нас – це християнська мораль, збережена в нашому народі. Такі вони – Українські Жінки…
12. Анна Король
Одна з перших парохіян. Прекрасна господиня пані Анна організовує разом з іншими парохіянками святковий стіл з 12 страв на Святий вечір та інші свята, які парохія святкує разом. Боюсь застрягнути в опису кулінарних творів пані Анни, але ії пиріг з рибою – це штука, яка потребує окремої розмови. Щира та добра Парохіянка – вона багато років робить свої внески на церкву, що в свою чергу уможливлює утримання церковних приміщень, священників та їх лікарняну касу. Пані Анна давала гроші пораненим українським воїнам, також подарувала для церкви 2 килима. Завжди допомагає підтримувати в чистоті приміщення храму.
13. Михайло Книш
Пан Михайло багаторічний парохіянин нашої парохії. Знавець Біблії. Він завжди вражає своєми знаннями Святого Письма. Практично всім людям, незалежно від їх рівня релігійної освідченності, пан Михайло просто та доступно може пояснити біблейські тексти. Маючи прекрасний голос, він співає в церкві. Своїми постійними пожертвами на церкву, пан Михайло уможливлює розвиток парохії та утримування священників.
Завжди готовий прийти на допомогу парохіянам та церкві.
14. Орест Боднар з родиною. Дружина Ліда, донька Надія, теща Надія
Фрагмент з відеоархіву UKK.
Один з перших наших парохіян. Пан Орест живе в російськомовному містечку Маарду і працює на поважній роботі, пов’язанній з портом Маарду. Це я пишу для того, щоб підкреслити життєву позицію пана Ореста. В цьому оточенні Він відкрито, ще в 1991 році (!) заявив про свою належність до УГКЦ. Вся сім’я брала активну участь в створенні парохії, допомогали фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Він давав пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу.
Його дружина-лікар традиційно опікувалась здоров’ям наших священників. При потребі надавав житло священникам. Постійно опікувався Сестрами Пресвятої Родини під час їхнього перебування в Естонії. Користуючись великим авторитетом в місті Маарду, пан Орест допомогав Українській громаді отримувати підтримку від міста. Під час створення пасторального комплексу, пан Орест був одним з основних радників по господарських питаннях в парохії.
15. Ліля та Богдан Чикальські.
Одні з перших парохіян Талліннської парохії УГКЦеркви. Пані Ліля Чикальська заснувала Союз Українок Естонії. Будучи активною парохіянкою, вона залучала учасниць Союзу Українок до допомоги парохії. 3 березня 2000 року в нашій церкві Ліля Чикальська організувала участь Союзу Українок в Всесвітьному Дні Молитви Жінок. Це була об’єднуюча молитва жінок різних конфесій. Також пані Ліля організовувала жінок на допомогу по прибиранню . Родина Чикальських фінансово підтримувала діяльність парохії. Ростислав Чикальський, будучи членом естонської організації “Пласт”, щорічно займався організацією принесення в нашу церкву Вифлиємського вогню пластунами з України. З початком війни в Україні до нас в Естонію почали привозити людей, поранених на Майдані та на Донбасі. Родина Чикальських запропонувала свої послуги в допомозі пораненим з України. Богдан Чикальський привозив поранених з місця, в якому вони проходили лікування та реабілітацію в Таллінн на Службу Божу, і, як правило, на два дні забезпечував транспортом. Взаємовідношення в сім’ї є прекрасним прикладом для нашої молоді.
16. Надія Королюк з родиною. Чоловік Юрій, сини Максим та Віктор.
Одні з перших парохіян Талліннської парохії УГКЦеркви. Світлої пам’яті Богдан Королюк робив фото та кінохроніку життя української громади та парохії.
Пані Надія Королюк – художник за фахом, завжди брала участь в оформленні церковних приміщень. Їх сини проходили катехизацію в церковних таборах, відвідували недільну школу. Маючи хист до співу, пані Надія співала в церкві та інших українських творчих колективах Естонії. В парохії, в Українському земляцтві, в Союзі Українок її знають як людину з загостренним почуттям справедливості. Протягом багатьох років Вона є чи головою, чи учасником ревізійної комісії цих організацій.
Родина Королюків протягом всього часу існування парохії складали свої пожертвування для оплати комунальних послуг церковних приміщень, утримання священників та їх лікарняну касу. Вони передавали кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, допомогу пораненим, а також на обладнання медпункту в селі Піски. Для нашого музею ця прекрасна родина пожертвувала багато експонатів, про які потрібно говорити окремо.
17. Юрій Чайковський з родиною. Дружина Дарія.
Одні з перших парохіян. Пан Юрій з родиною відкрито виступалали за незалежність України та Естонії та легалізацію УГКЦеркви в Україні. За активну роботу по розвитку Української громади в Естонії, він отримав громадянство Естонії. Був одним із головних радників по розвитку Українського пасторального компленсу в Естонії. Постійними пожертвами на церкву ця родина допомогала розбудовувати пасторальний комплекс. Давав пожертви на утримання священників .
Родина Чайковських та Пришляків, з якої походить пан Юрій, має беззаперечний авторитет в еміграційних колах Америки та Канади. За клопотанням пана Юрія, парохія отримала пожертвування з Канади на реставрацію церковних приміщень.
Леоніда Кучму в Таллінні
18. Володимир Дідар з родиною. Дружина Оксана.
Один з перших парохіян. Організатор проведення Служби Божої в Раквере. Член творчого колективу художників, які створювали інтер’єр церкви. Автор проекту Кіоти, яку потім власноручно виготвив для нашої церкви. Багато років фінансово підтримував священників, монахинь, а також оплату комунальних послуг церковних приміщень. Протягом багатьох років організовує приїзд українців на Службу Божу з Раквере в Таллінн.
Пан Володимир – майстер від Бога. Приймав Участь в практичній реставрації приміщень церкви. Був постійним консультантом по питаннях реставрації. Передавав кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, атакож на обладнання мед.пункту в селі Піски. Особисто виїзджав в зону бойових дій на Донбас з допомогою від своєї родини.
19. Ліля Іванченко з родиною. Чоловік Акім, син Юрій, донька Яна.
Одна з перших парохіян Юрист. Організувала Консультаційний центр 2001-2006 для надання консультацій з питань українського та естонського законодавства та консульських питань для членів парохії та представників української громади. Консультації надавалися щотижня безкоштовно в приміщенні над церквою.
Допомагала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу.
Діти хрещені в українській греко-католицькій церкві в Таллінні. Проходили навчання катехизації в дитячій католицькій школі при УГКЦ.
Діти навчаються в католицькій школі св. Михайла.
20. Василь Андрухович з родиною. Дружина Галина, донька Олеся.
Одні з перших парохіян. Родина, яка у всі часи жила в лоні церкви, в лоні християнської культури. Гармонійна родина, в якій чоловік і жінка – однодумці. Пан Василь та пані Галина своєми пожертвуваннями допомогала оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу. Вони передавали кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, а ткож на допомогу пораненим та обладнання мед.пункту в селі Піски. Донька Олеся – людина з прекрасною освітою, активно популяризує УГКЦеркву в англомовному та естономовному середовищі.
Олеся Андрухович з мамою Галиною 
Олеся Андрухович з бабусею
21. Михайло та Марія Кадай.
Це родина, з якою ми разом пройшли весь шлях становлення УГКЦеркви в Естонії. Пан Михайло та пані Марія відкрито виступалали за незалежність України та Естонії та легалізацію УГКЦеркви в Україні. Вони допомогали розбудовувати парохію в самий скрутний час. Були учасниками всіх Служб Божих, навіть в зимовий час, коли в церкві не було вікон, а на підвіконниках замість квітів лежав сніг. Ця родина допомогала фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давала пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу. Передавали кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, а також на допомогу пораненим та на обладнання мед.пункту в селі Піски.
Це одина з найяскравіших християнських сімей, яка допомогала створювати УГКЦ в Естонії.
зліва Лідія Шульга і Марія Лунник
22. Інге Вальтер
Марта Вальтер – одна із співзасновників Таллінської парохії УГКЦ. Її донька Інге Вальтер сьогодні разом зі своєю родиною є членом нашої Парохіяльної родини. Вони постійно підтримують свою церкву, яку допомогала створити в Естонії їх Мати. Про велику сім’ю Інге я буду розповідати окремо.
Марта Вальтер (справа) на Сахаліні, 1953 рік 
Марта приїхала в Естонію з острова Сахалін, куди Вона була вивезена радянською владою. Для пані Марти не було питання в тому, щоб підтримувати незалежність України та Естонії та легалізацію УГКЦеркви в Україні. Маючи великий досвід роботи в підпільних організаціях, досвід роботи з людьми та досвід життя в засланні, пані Марта стала одним з моїх учителів. Вона мене застерігала яких небезпек внутрішніх та зовнішніх я маю остерігатись при створенні парохії.
Марта Вальтер була колежанкою бабці моєї дружини Тііни Лііп, яка також була в’язнем Сталінських таборів. Ці дві прекрасні жінки забезпечили мені підтримку Товариства репресованих Естонії під час реєстрації Парохії УГКЦ та допомогу в отриманні приміщень для церкви в старому Таллінні.
23. Вікторія Мельник.
Одна з перших парохіянок. Пані Вікторія – професійна журналістка, яка багато років працювала на естонському радіо. От цих “багато років” пані Віктрія постійно в своїх передачах українською та російською мовами розповідала про УГКЦеркву та Центр Української Культури. Пані Вікторія стала однією з тих, хто знайомив естонське суспільство з українськими організаціями. Зараз це беззаперечний факт те, що люди, які представляють Талліннську парохію УГКЦ, Центр Української культури та Конгрес українців Естонії, в який також входить ЦентрУК, внесли вагомий внесок в формування добрих відносин між Україною та Естонією. В цьому ми бачимо велику заслугу пані Вікторії.
24. Іван та Марія Рокочі
Одні з перших парохіян. Пан Іван та пані Марія – це люди традиційної долі, яка випала сім’ям українських патріотів. Логічно те, що вони – представники сімей, репресованних радянською владою – підтримали незалежність України та Естонії, підтримали легалізацію УГКЦеркви в Україні. Родина Рокочих – це ті люди, які надавали мені впевненність в тому, що в Естонії потрібна УГКЦерква. Що в Естонії є абсолютно надійні люди, які будуть підтримувати та розвивати парохію. Іван та Марія для нашої Парохіяльної Родини (в крайньому випадку, для мене, моїх синів та друзів) є прикладом правдивої Української Родини: завжди разом, донька коло них. Якби мене спитали – як потрібно одягатись, як йдеш до церкви; як потрібно себе вести в церкві; якими мають бути відношення чоловіка та жінки – кращого прикладу, ніж сім’я Рокочих мені тяжко знайти. Вони допомогали фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Давали пожертви на утримання священників та їх лікарняну касу. Надавали допомогу пораненим українським воїнам. От такі Іван та Марія Рокочі!
25. Анна Каліцун з родиною. Син Марко.
Одна з перших парохіянок. Відповідальна людина, завжди дивувала делікатністю. Анна ніколи не чекала суботника чи “чистого четверга”. Як мала час, сама приходила і мила вікна в церкві, чи натирала воском деревяні конструкції іконостасу. Її син Марко ходить до нашої недільної школи. Анна завжди приходить раніше перед заняттями і допомагає вчителям готувати приміщення до занять. Завжди, після того як вона поздоровається, питає одне і те ж: “може щось допомогти?” Будучи військовослужбовцем Естонської Армії, Анна займається ще одною темою, повязанною з військовими – Вона організовує дозвілля поранених українських військових, які проходять реабілітацію в Естонії. Постійно вносить пожертвування на церкву. Передавала кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, а також на допомогу пораненим, та закупівлі обладнання для мед.пункту в селі Піски.
26. Ярослав Соха.
Один з перших парохіян. Моряк і цим багато сказано! Моряку тяжко бути невіруючим. Пан Ярослав – людина Церкви. Постійно допомогає фінансами оплачувати комунальні послуги церковних приміщень. Оплачував утримання священників та їх лікарняну касу. Передавав кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, а також на допомогу пораненим та закупівлю обладнання для мед.пункту в селі Піски.
Протягом проведення реставраційних робіт в нашій церкві завжди знаходив чим допомогти Парохії.
27. Микола Берестюк.
Один з перших парохіян. Моряк та ще й Воїн по своїй натурі! Багато років допомогав в реставрації церковних приміщень. Безкоштовно зробив проект по проведенні в приміщенні церкви та підвального приміщення електрики. Багато робіт, повязанних з електричними роботами в церковних приміщеннях, робив безкоштовно або за символічну оплату разом з Ігорем Свиридою.
Взимку 1999 року, коли варвари розгромили та обікрали приміщення, яке ми готували для проживання сестер (коло входу в церкву над аркою), вода з труб із знятих умивальників затопила пустоти над аркою. Була небезпека, що вода на 40-градусному морозі замерзне і арку може просто розірвати. Пан Микола з Ігорем Свиридою та Сергієм Анохіним сверлили отвори, змонтували калоріфери і спасли середньовічну конструкцію. Пан Микола роками фінансово допомагає церкві, а з 2014 року допомагає пораненим та добровольчим батальйонам.
28. Олександр Сіньков. Настя Сінькова.
Пан Олександр,один з перших парохіян. Майстер. Коли ми проводили роботи по оформленню подвір’я, прийшов нам на допомогу цей добрий майстер – Олександр Сіньков. Подивився він на купу різних камінців привезених з моря, і з тих камінців він повикладав такі грядки, сходи, ставочок, що люди спеціально приходять дивитись на його роботу! Допомогав фінансами парохії. Оплачував утримання священників та їх лікарняну касу. Прекрасний майстер -будівельник, людина зі смаком. Олександр багато зробив для оформлення подвір’я та церкви.
Пані Настя одна з перших парохіянок. Людина доброго серця та виховання, Настя опікувалась пораненими Українськими воїнами, які проходили в Естонії реабілітацію, спонсорувала їх перебування в Таллінні.
Настя, яка займається історичними реконструкціями, професійно володіє середньовічною холодною зброєю і прекрасно знає старий Таллінн, проводила екскурсії для українських воїнів. Протягом багатьох років вона вносила свої пожертвування на церкву. Передавала кошти для капеланів УГКЦ – капелана Сергія Прудко та капелана псевдо “Грім” – на будівництво каплиць в прифронтовій зоні, а також на допомогу пораненим та обладнання мед.пункту в селі Піски.
29. Мирослава Бучко-Юрисаар.
Пані Мирослава це наша історія, наша легенда. Одна з перших парохіянок. Пані Мирослава походить з знаного в Галичині роду Бучків. Вчилась в “Лвівській політехніці”. В юному віці Вона вступила до Організації Українських Націоналістів. В організації виконувала роботу звязкової. Була заарештована і відбувала покарання в ГУЛАЗі. В Сибіру вона вийшла заміж за естонця і, не маючи права повернення на батьківщину, поїхала на постійне місце проживання в Естонію. Пані Мирослава ніколи не залишала свою боротьбу з московським режимом, але в кінці 80-х років її боротьба перейшла в активну фазу. Пані Мирослава була активним учасником всіх акцій на підтримку незалежності Естонії та України. Вона стала одною із перших парохіянок. Історик за фахом, Вона прекрасно знає історію України та історію УГКЦеркви. Своїми знаннями вона щиро ділиться з молоддю. Прекрасна поетеса пані Мирослава багато віршів присвятила нашій церкві, нашим парохіянам.
30. Люба Дубровська з сином Андрієм.
Одні з перших парохіян. Пані Люба та її син Андрій з тих людей, яких називають духовною та національною елітою України. Про це засвідчує їх відношення до людей, один до одного, відношення до Святої Літургії,та до української культури. Будучи за своїм характером емоційною людиною з загостренним відчуттям справедливості, пані Люба завжи знаходить вірні слова, які залишають її в колі християнської культури. Протягом багатьох років пані Люба та її син Андрій допомогали фінансами утримувати церковне господарство. Оплачувалали утримання священників та їх лікарняну касу.
Знаєте, це дуже велике щастя писати та залишити в історії парохії пам’ять про людей, з більшістью яких я спілкувався коло 30 років. Не хочу брати на себе обов’язок, але маю бажання розповісти в найближчому часі про наступних 30 парохіян:
Григорій та Ніна Дяченко
Мостинець Галина з Родиною. чоловік Урмас, син Расмус.
Світлана Вікс з родиною. Сини Крістофер та Олександр
Варвара Савчук
Олександра Грицькова.
Марія Юртин
Оксана Федірко
Наталка і Тамара Кушнір.
Марек Ліпневський
Тетяна Круусвалл.
Варвара Савчук
Марія Розенблід
Сергій Іщенко
Володимир Литвин.
Віра Грабовська
Микола Терехов
Олег Богів
Ніна Охріменко
Ліда Лаане
Дмитро Хайнацький.
Олена Іванченко. Внуки Роман Марія.
Гануся Довга
Ася Троян
Аліна Троян,
Анна Федорак,
Леонід Чуприна,
Віра Грабовська,
Тамара Працун і Анатолій Коваленко
Ліна Довган
А надалі – ще 30 чоловік, і знову 30……
ПРОДОВЖЕННЯ
1. Чекаю від Вас на історії про наших парохіян з півдня, північного сходу та заходу нашої маленької Країни.
2. Також чекаю маленькі історії про тих, та від тих людей, які приїхали в Естонію на заробітки, чи на лікування, та стали членами нашої Парохіяльної Родини.
3. На стелі маленької келійки, в якій я живу, є багато надписів. Хочу показати надпис молодого хлопця, скаліченого війною.
Отже. Чекаю на Ваші фото з членами Парохіяльної Родини. Памятаймо. Ніхто крім нас не напише нашу історію!
Дякую за співпрацю.
Анонс (Продовження). Наш колектив готує наступні пости
Частина 6. Парохіяни яких покликав Господь, і Вони пішли до Нього.
Марта Вальтер, Микола Гуцуляк, Петро Луцак, Любомир Малинка, Степан Турчин, Олена Запорожець, Світлана Березіна, Раїса Демчук, Ніна Винник, Лідія Шульга.
Частина 7. Друзі Парохіяльної Родини.
Ми плануємо розповідати про наших друзів в Естонії та інших країнах, які допомагали нам створювати матеріальну базу для праці священника, для роботи школи монастирських мистецтв. Про тих, хто допомагав створювати позитивний імідж УГКЦ в світі через проведення та популяризацію культурологічних проектів.
Про бувшого Прем’єр-Міністра Естонії Марта Лаара, членів Парламенту Яаануса Рейснера, Тііта Арге. Про керівника відділу охорони історичних пам’ятників Бориса Дубовика, історика й дослідника Таллінну Олександра Пантелеева. Про наших спонсорів Індрека Каасела, Еркі Вайкра, Михайла Вишиванюка і ще про багато інших людей Доброти.