“Дідо, я вам скільки говорила, поети не пишуть вірші на замовлення, в крайньому разі не у вказані Вами терміни.” – так Катя Новак пояснила, чому давно не приносила вірші до календаря.
Друзі, після чималої перерви, пропонуємо вашій увазі чергову добірку сторінок з нашого календаря до каплиці Діви Марії – поковительки Естонії “Святі з природою”. Звичайно, я знав, що поезію не пишуть на вимогу “Катя, давай вірша, бо Дідо вже намалював мальовання”, тому не дуже настоював на продовженні роботи.
Також, для книгоробів, може бути цікавою наступна інформація. Малюнки я роблю на черпаному папері роботи Юлії Гулик – таке щастя прислав мені Господь зі Львова. А зараз мені ще Господь привіз щастя з самого Рима – студентку художньої академії Джулію, яка додає до нашого паперу кольори. Синій (індіґо) Джулія робить з вирощених нею бактерій індіґо, для жовтого додає куркуму. Червоний з грибів, хто зацікавиться – напишемо латинську назву гриба, і про інші фарби також.
Малюю я перами Браусе і Хартспітзфедер, радянськими номер 11*, часом перами лебедя, ворони, які в мене є. Туш – китайська, гуаш – академічна. Та саморобні галові чорнила. У зв’язку з тим, що я не каліграф, а наш головний каліграф Татьяна сказала, щоб я писав сам, то я критично ставлюсь до свого писання. А от вірші-славні Каті Новак я хотів би, щоб люди прочитали, тому додаю під сторінкою.
так сторожко тихо
заговори для мене хвилі
заговори до хвиль
страхом моїм
вони такі збовтані дикі
налякані нутром своїм
заспокой і їх теж
заколиши
проймали поволі
у кожного з нас своя
твоя знайшла тебе
у неволі
спізніле слово
завмерло обрисом
на вустах шукало долі
і зупинилося в лісах
та Бог з тобою
а він
зі мною
вона
зі мною
в уяві
і наяву
до Матері
як до мами
для неї
за дочку
я
просити – прощати
молитва як труд
молитва як триб
збирати по краплі
як дерево воду
шукає
ближчим до тебе
ближчим для тебе
тінню для неба
силою справ твоїх
догори і
донизу
мов птаха
на крилах
ближчим до себе
став
Кінець.
До наступних віршів.