Роками ми з друзями в щоденній молитві згадуємо нашого вчителя та покровителя Андрея Шептицього. Коли я створював концептуальний проект побудови пасторального комплексу в Таллінні, то відразу було заплановано місце для музею, бібліотеки та школи монастирських мистецтв – всього того, чому віддав своє життя митрополит Андрей. Вервечка митрополита зберігається в монастирі в Норвегії. Нею світлої пам’яті отець Роберт оздоровляв людей в Норвегії. Зображення митрополита є на подячній іконі в нашій церкві.
В скрутні часи, читаючи молитву до Андрея Шептицького, ми знаходили відповідь на свої питання в його славних ділах. Іноді митрополит промовляв до нас і показував свої пророцтва, як-то в композиції “Сім гріхів”, в гріху про скупість, де Андрей Шептицький зображений як людина, що творила добро. Ми вважаємо, що через нашу роботу митрополит послав попередження людям в Естонії, що коли люди будуть творити гріхи по відношенню до природи, то будуть ходити в масках. Цю роботу ми зробили задовго до пандемії.
Багато років ми займаємося такими незвичними методами катехизації як-то катехизація за допомогою іграшок, за допомогою тварин: котів, собак та курей. Наш колектив вчився в митрополита Андрея, пам’ятаючи його настанову та благословіння: “І нехай Бог Всевишній вас благословить і поможе зрозуміти, яка це важна наука катехизму. Та як усе треба зробити, щоб самому катехизм добре знати, і дітей його навчити”.
20 вересня для нас був днем іспиту з нашої роботи. Катехитичний паротяг, який складається із багатьох композицій, розповідає дітям та дорослим про християнські цінності. Він є чудовим навчальним посібником, за допомогою якого ми передаємо дорослим та дітям знання катехизму. Остання задумка, яку ми пропонуємо дітям Естонії різних конфесій, після ознайомлення з композицією “Сім гріхів та сім чеснот”, – згадати гріх чи недобру справу, яку вони вчинили. Написати її на папері і потому спалити в жерлі пічки-паротяга.
Отже, у той день в нас були 25 дітей та двійко вчителів з Тартуської католицької школи. Ми запропонували дітям написати і згадати якісь недобрі речі, які вони могли зробити. Я розраховував бодай на половину дітей, які написали би таке. А вийшло так, що на моє превелике здивування, всім було все зрозуміло, і діти, 25 чоловік, написали свою історію. Маленький Якоб, 7 років, прокоментував, дивлячись на дим, цю дію так: “Дідо, дивіться, а якщо погане написане спалити, дим піде до неба, то Бог точно відразу це прочитає і простить”.
Разом з вчителями ми трактуємо це як перший крок до сповіді. На наступних заняттях з цими дітьми ми запропонуємо їм скласти прохання до Діви Марії, яке буде зберігатися в в середньовічній стіні в нашій каплиці Діви Марії.
Зараз ми складаємо розклад відвідин Центру Української Культури вчителями та катехитами недільних шкіл різних конфесій на наступні пару місяців. Зацікавлених просимо написати: ukk.tallinn@gmail.com.