Маю давню любов – кита Мобі Діка. І давню мрію зустрітися з китами й тюленями. Наразі переконався, що потрібно дуже чогось прагнути, і ці мрії завше збудуться. Несподівано для себе був запрошений в якості гостя на міжнародну культурологічну конференцію в Ісландію. Про розумних, молодих, які надалі будуть жити і будувати нову Європу, буду говорити потім. Зараз тільки про Ісландію. Коні, які вчать як жити. Кити, яких я не побачив, але вони є. Тюлені, яких я бачив, але здалеку. Гейзери, які я бачив, але близько не підходив (вода – 80-100 градусів + камінці вилітають як зі шпроца). Вулканічні озера, в яких я купався, але не глибоко (вода – 40-50 градусів).
Стараюся все в своїх нечисленних подорожах вести щоденники з малюнкамиМодернова церква в Рейк’явіку ззовні та знутра, в якій я мав честь прочитати молитву за природу Естонію.Мініатюрна церковця на березі моря коло пляжу з тюленями. В Естонії пишуть “охороняйте зайців та їжаків”, то в Ісландії знаки пошани до місця, де споконвічно жили тюлені.Друга церква, яка мені полюбилася. Далі будемо вести перемовини із священниками, в котрійсь із церков ми спробуємо запровадити молитву за природу, подібну до тої, яка читається в українській церкві в Естонії.Наука від коней: що для України, що для Естонії: як дує холодний вітер, коні вишиковуються у вервичку, і той кінь, який стоїть попереду, бере на себе весь вітер і холод. Потім як бідака земерзне, стадо його бере всередину (замість того, що, як це буває межи людьми, дати копняка та нагнати), і на його місце стає другий, і впевнений, що його візьмуть також всередину стада, аби обігріти.Отаке чудо: чи камінь, чи звір, чи слон, чи хто хоч. Кораблики з побажаннями від друзів, адресовані найпотужнішому китову Мобі Дікові.Як на горі, то холодно десь ось так.Як трошки нижче, то холодно і мокро десь ось так.Якщо залізти у вулканічне озеро, то тепло і приємно ось так.А ще в Ісландському краю бувають сині озера.А гейзер порскає ось так.
І так сотні років, до нас, і дасть Бог, після нас.
