Всі ми знаємо те, що “що Господь з’єднав, людина не роз’єднає”, але … Прочитав в етнографа пані Іванни Стеф’юк про сумну, але благородну традицію розлучення в українській культурі. Було таке, що пара під час розлучення вклонялась один одному, розрізали рушник, згадували все добре і ніколи не говорили поганого про свого колишнього обранця…
Як зобразити цю традицію в іграшках, продовживши тему чеснот та дарів Святого Духа в житті сім’ї, я побачив уві сні (10.08.2020). Першу іграшку з цієї теми я придумав в цистерціанському монастирі в Норвегії в 2011 році. Дякую пані Іванні за знайдений позитив навіть у розлученні.
Сьогодні до нас завітали наші багаторічні друзі та партрнери з відділення релігієзнавства Тартуського університету. Під час ознайомлення гостей з театром механічної іграшки, з особливим зацікавленням та увагою вони поставилися до іграшок, які говорять про розлучення. Щирий інтерес естонських вчителів-теологів та студентів до цієї теми, розказану через іграшки, спонукала мене і вам показати свої іграшки про шлюб та життя сім’ї.
Полюбилися
Побралися
Розлучилися
Шлюб здійснюється на небесах. На жаль, розлучення останнім часом – це не окремі випадки, а масове явище. Якщо ми неспроможні зупинити цей процес, то принаймні ми в змозі повернути давню українську традицію: не говорити поганого про свого обранця.