Секрети середньовічної кам’яниці.
Два питання.
Хвилювали мене два питання, які я хотів бодай би частково вирішити як покуту чи завдання:
1.Створену нами парохію УГКЦеркви в Естонії сторонні люди сприймали як вузьконаціональну церкву з агресивним несприняттям інших релігій. Хотілось знайти якийсь незвичний спосіб найпростішого шляху звернення людей до Бога. Показати світові парохію УГКЦеркви як місце любові до Людей та Природи.
2. Дати можливість людям через лист – прохання зробити перший крок до Бога. Залишити для майбутніх поколінь інформацію, які люди жили в наш час, якими були їх проблеми, що в житті цих людей змінила Церква.
Обговорював з священниками, друзями – художниками, з парохіянами, як можна вирішити ці питання?
Відповідь прийшла уві сні…
Поштова Скринька
Та скринька, яку я бачив уві, у сні була трохи другою. Там була фігура Матері Божої, зробленна Іваном Зубакою, і ще багато чого. (Того, що мені влада Міста не дозволила зробити). В реальності вийшло наступне.
Цю скриньку я проектував думаючи, коли б майстер гуцул побачив таку ікону, чи “стіну Плачу”, і приїхав в Таллінн. Якою гарною та мудрою могла би бути його скринька листів до Бога! З цими думками, я, як дав мені Бог вміння та розуму, спроектував цю скриньку.
Листи до Бога. Скринька в думках та проекті.
Завдання перше
Було виконане. Зробив та розмалював цю скриньку. Вона почала працювати… Люди, гості Таллінна, зі всього світу звертаються до Бога через нашу скриньку. Листи приходять на різних мовах. Наша скринька стала тим маленьким чудом, яке зробило УГКЦеркву в Естонії та поза її межами відомою як Церкву любові до Людей всіх конфесій та Природи.
Завдання друге
Листи – прохання, які люди пишуть, не є Тайною Сповіді. Це прохання молитви за проблеми людей. Середньовічні стіни ретельно зберігають тисячі цих листів – прохань на різних мовах. В наш скрипторіум приходять сотні людей, діти та дорослі, здорові та хворі, щасливі і нещасні. Більша частина цих людей не є віруючими. Перами та чорнилами вони пишуть свої листи до Бога. Їх листи також зберігаються в середньовічних стінах і мають неоціниме значення для майбутьніх поколінь та історії.
Я вдячний Богові і щасливий тим, що ця моя робота уможливила тисячам людей в такий спосіб, через УГКЦеркву, звернутись до Бога з проханням, щоб Господь вирішив їх проблеми.
Друзі! Не можу не розповісти ще про дві важливі для мене історії. Перед тим, як з’явилась скринька, раніше в нас була ще незвичайна пошта. Можливо на цій основі народилась “Скринька з листами до Бога.”
Онкохворі.
На початку 2001 року передзвонили мені з Талліннського онкодиспансеру, Хію, з проханням показати нашу Церкву та Центр УК онкологічним хворим в остайній стадії захворювання. Звичайно, я відразу погодився. Цих людей почали приводити до мене приблизно 3 рази в місяць. Привик до них. Лисеньких дітей брав на руки, робив “чуба” з своєї бороди, якісь милі дурниці розповідав дорослим, показував Церкву та майстерні. Читав з ними молитву. Потім я їм пропонував написати лист до своїх родичів або до Бога, і залишити в нас. Родичам чи друзям вони про лист нічого не говорили, а видану мною квитанцію ховали вдома так, щоб вони не відразу знайшли…. Ця моторошна пошта працює по сьогодні… Зовсім недавно за листом від вже покійної матері прийшли молоді люди, які знайшли заховану квитанцію. Я віддав їм листа, написаного багато років назад…
Самотні діти при живих батьках. До нас на майстеркласи та на екскурсії приходять багато дітей. Як доповнення, я часом їм пропоную написати листа “кому хочеш”, а квитанцію на отримання відасте кому захочите і коли захочете. Людина, якій Ви передасте квитанцію може прийти та забрати Ваш лист.
Несподівано для мене ця пошта стала працювати! Іноді діти довіряють мені свої тайни. Найбільш мене вразив лист маленької естонської дівчинки до мами, про який вона дозволила мені розповідати. Лист короткий і зрозумілий: “Дорога Мама! Я дуже люблю тебе, але ніколи тобі про це не скажу”. Це було багато років назад, мама поки не приходила… Для мене – це маленьке чудо. Естонська дівчинка… Знайшла українську Церкву… Довірилась ЇЙ… Лист чекає Маму чи вже дорослу жінку…
Цей лист хтось написав великими буквами на зруйнованому будинку на півострові Пальясааре.
Наша церква стала близькою місцевим людям. Найкращою подякою від них була 21 вересня 2014 року загальноестонська молитва за Україну і повне приміщення під церквою гуманітарної допомоги для біженців та постраждавших.