Подяка за подвір’я.
Зараз я, через роки, особисто хочу подякувати архиєпископові лютеранської церкви Куно Паюла, Яаанусу Рейснеру з уряду Марта Лаара та керівникові департаменту захисту історичних памятників Борису Дубовику за те, що вони з розумінням віднеслись до мого прохання і як виняток із винятків зробили все можливе, щоб розділити історично складену середньовічну нерухомість та віддати більшу частину подвір’я в власність УГКЦеркви тільки за ціну приміщень.
Маємо подвіря!
І було на ньому три липи та два в’язи, які закривали небо. Вогке, заросше, мохом подвір’я та радянські бетонні плитки. Лягли ми з дяком на спини посеред подвір’я, дивились в небо, якого невидко, і мудрий дяк сказав :”Дерева різати шкода, а так жити не можна. Зара лізу на дерева, попиляю конарі і вистрижу великий хрест!”. Лірика закінчилась, почали працювати. Взяли в міста дозвіл, спилили дві липи. Пустили сонце в подвіря. Пляц вже є.
Одна липа вже зрізана!
Фотоархів UKK
Формування подвір’я. Фотоархів UKK 
І таке було подвір’я! Фотоархів UKK
Тре ставити каплицю!
Робимо каплицю. З Сергієм Анохіним, Богданом та Нестором поїхали на півострів Пальясааре. Я патичком намалював каплицю. Хлопці назбирали відповідних камінців, виклали ними склепіння, потім розібрали і привезли на обістє. Потім за деякий час поїхали на беріг моря “коло Русалки”. Той беріг по сьогодні укріплений надгробками з німецького цвинтару, який зруйнували в радянський час люди. Дай їм Боже то, що вони заробили, а клясти немож. Може вони вже покаялись. Вибрали та привезли звідти три камені. Один камінь поставили під хрест в каплиці.
Збудували з Сергійом капличку. На камінь поставили деревяний хрест з балок, виловлених в морі коло Каласаадам. В хрест вмонтували Розп`яття, що його подарувала побожна німкеня з Штутгарту, фрау Ельвіра Мюллер. І, накінець, приїхали вдвох на одному мопеді (це не жарт) з Норвегії Богдан та Нестор і привезли закручений сторічний стовбур ялівцю з нашого монастиря. Тим стовбуром обвили камінь та хрест. Сходили до сусідів в музей природи, накопали плющу, посадили коло каплиці. Перед каплицею колежанка нашого друга Індрека Каасела посадила три лілії, як символ Матері Божої. В 2007 році за хрестом зробив собі гніздо дрізд. Дрізд має спокій і хатку. Ми маємо каплицю.
Німецький надгробок в каплиці. Фотоархів UKK 
Сторічний ялівець, закручений навколо хреста. Каплиця зараз.
Фото зі статті “З любов’ю з вулиці Лаборатооріумі”, журнал Esti Naine, грудень 2007 р.
Свята, празники в подвір’ї.
З Сергієм Анохіним привезли камінців, збудували капличку. Привезли з кар’єру Руму плитняк (паєківі), навибирали, щоб був з окаменілостями – трилобітами, потовкли пальці, застелили подвір’я “на пісок”.З півострову Пальясааре привезли миті морем граніти (мунаківі – з ест. – яйцекаміння), зробили дорогу.
Сергій вкладає бруківку 
Сергій вклав бруківку!
Дорогу до каплиці зробили з зворотньою перспективою, яка оптично збільшує подвір’я. В подвір’ї проводяться освячення пасок, освячення Йорданської води. Організовуються виставки, концерти української громади Естонії.
Свята Хільдегарда з Бінгену.
Був в Цистерціанському монастирі в Норвегії. Мав прекрасну науку від брата Серафіма про святу Хільдегарду. Як Вона любила Музику, Театр Мораліте, Природу та Всесвіт – творіння Бога! Думав, що кращого покровителя нашого саду-подвір’я немож знайти! З благословення Отця Роберта, покровительство святої Хільдегарди визначило вигляд та філософію нашого подвір’я.
Школа монастирських мистецтв у подвір’ї.
В Саду проводяться екскурсії та заняття з дітьми з християнської екології. Також тут я читаю молитву за землю Маря’маа – Естонію.
Печену картоплю їмо руками! 
Розмова з куркою та її дітьми
Рослини Саду.
Прийшов нам на допомогу добрий майстер Олександр Сіньков. З тих камінців він повикладав такі грядки, сходи, ставочок, що люди спеціально приходять дивитись на роботу того Майстра!
Фотоархів UKK
Верхній садок нам допомогли зробити Майстер з України Володимир Коцюба з друзями. Там наш каліграф Тетяна Яковлєва вирощує троянди і ще я сам не знаю що!
Троянди для Хільдегарди у Верхньому Саду 
Каліграф Тетяна підписує хто буде жити в ящиках, добре зроблених Володимиром Коцюбою
В нашому нижньому і верхнньому садах вирощуються квіти та лікувальні зела, список яких нам люб’язно представила естонська художниця українського походження пані Ярина Іло та керівник естонського товариства Хільдегарди пані Хелі Канн. На днях старого міста пані Хелі вчить всіх бажаючих саджати та доглядати зела та квіти. Розповідає дітям та дорослим про науку Св Хільдегарди.
Тварини Саду.
Список птахів, які живуть та прилітають до нас,склала пані Юлія Нигес. На сьогодні в списку 27 видів птахів. Вірю в те, що предки цих птахів, і 100, і 300 років тому прилітали в наше подвір’я. Іноді в наш Сад прилітають такі незвичні птахи із роду сов Неясить, іноді яструб ловить голубів. В 2019 році в нашому Саду мали гнізда 4 види птахів. Чорний дрізд, синиця, трясогузка та сіра мухоловка.
Сова (Неясить) сиділа 3 дні на в’язові, контролювала що робиться в подвір’ї. 
Яструб вважає двір своїм
Пара ворон, яких я щоранку годую, живуть в сусідній вежі Плате. В ставочку літом живуть карасики. 12 років з нами живуть кіт Дзямбур та песик Мушка. Разом ловлять щурів. Під стрихом живуть кажани. Маємо гніздо шершнів. Років 10 назад я зробив гніздо для бомків (джмелів). Живуть!
Театр Саду.
Свята Хільдегарда створила свій театр мораліте та виставу “Дійство про чесноти”. Наслідуючи її, ми створили свій ляльковий театр мораліте з виставою “7 гріхів та 7 чеснот”, про яку я Вам вже розповідав.
Вода Саду.
При розчистці приміщення під церквою докопались до рівню підгрунтової води. Аналіз води показав, що її можна використовувати тільки для технічних нужд. Розробив проект використання цієї води для туалетів всіх приміщень. Практично приспособив ту воду для поливання рослин в саду. З Ласнамяє привезли камінь. Дали йому назву “Камінь св. Франциска” і вийшла з нього поїлка для птахів. Зробив водяне колесо та “Гвинт-помпу Леонардо да Вінчі”. Не давала мені та вода спокою. Фото. Водяне колесо. Фото Помпа Леонардо да Вінчі.
Кадр з фільму “Казка про Коника” реж. У.Осовська, Д. Страшний
Музика Саду.
Уві сні побачив прекрасний водяний орган з музикою св. Хільдегарди. Богдан знайшов мені в Швеції майстра, що міг би зробити той орган. Вірю, що він в нас буде. Поки з майстрами змайстрували таку музику з труб та дзвоників. Дзвоники мені подарувала мама нашого колеги з Америки Еріка Джонсона. Ці дзвоники їй подарували в Італії монахині. Далі дзвоники поїхали з мамою Еріка в Ефіопію, потім в 1939 році, вони емігрували в Каліфорнію. Далі поїхали до Вашингтону. Потім, коли мати почула, що я в Естонії роблю незвичні музичні інструменти для театру – вона переслала ці дзвоники мені в Естонію. От така історія!
Італійські дзвоники прийшли в подвір’я через Ефіопію та Америку 
Хільдегарда в Таллінні.
Свята Хільдегарда покровителька Саду. На роботі зображенні більшість рослин та тварин нашого Саду.
На сьогодні наше подвір’я з його аптекарським садом стало одним із найцікавіших внутрішніх двориків Старого Таллінна. І це тільки початок.
