Довіра фахівцям.

Принципова позиція мудрих священників, з якими ми  будували Храм – довіряти фахівцям – дала можливість нашому творчому колективові сформувати унікальну внутрішню архітектуру нашого Храму. Кожна складова частина інтерєру – кожна деталь, матеріали, колір – роками налаштовувались між собою, утворюючи гармонію цільности, створюючи унікальну іконосферу Храму. Подивитись Храм з точки зору перфектної фахової роботи в приміщенні, яке внесене під захист ЮНЕСКО, приходять архітектори та дизайнери Естонії та зарубіжних країн.

Я вдячний тим, хто допомогав мені реалізувати мої дизайнерські проекти.

Архів UKK, фото з газети 2002 року: “Українська церква на вулиці любові. В  приміщенні Української церкви у всьому відчувається рука Анатолія Лютюка.”(с)

Для естонських архітекторів та дизайнерів дуже  важлива цільність (tervik) та індивідуальність проекту. Відхід від стандартного мислення, але чесність та повага в відношенні до попередніх майстрів і  до історичної спадщини. 


З моєї розмови з отцем Павлом Яхимцем: 

” Я можу Вам казати, що має бути в Храмі, але як то має виглядати – то вже дивіться самі.”

– казав отець Павло.


З розмови художника з Фінляндії Андрія Стасевського з Блаженнійшим Любомиром Гузаром.

Блаженнійший! Я  третій раз переробляю ескізи до нашої церкви!Анатолій та Петро Гуменюк не дозволяють мені безкоштовно зробити вітражі в церкві, аргуменуючи, що вітражі заактивні по кольору і будуть конкурувати з іконостасом! Ви голова церкви, виберіть ескіз і я зроблю вітражі!”

Відповідь Блаженнійшого була наступною:

” Я голова Церкви, але не є тим фахівцем, який дасть вам належну пораду. Тішусь тим, що в нашій церкві є такі люди як Ви та ваші друзі, і впевнений що ви з любов’ю до Бога, та шаною один до одного вирішете це питання і напишите мені.”

От такий в нас був Блаженнійший!


Хочу Вас  ознайомити з деякими складовими частинами інтер’єру Храму, які достойні уваги з точки зору дизайну.

Панікадило. 

Молоді парохіяни Богдан, Нестор, та Павло (син дяка Ігоря Свириди) розчищали приміщення під церквою. Грунт та каміння вони викидували в подвір’я.  Зверху, на купі каміння лежав чорний камінь. Формою він нагадував сердце. Пів ночі крутився в ліжку, думаючи про той камінь. Зранку я вже рзповідав рідним та друзям про сон, в якому я бачив панікадило до церкви з каменем як символом Серця Ісуса. Ескізи панікадила я вже робив раніше, а в сні ці думки з’єднались з каменем. Свічка на серці зараз нагадує людям про Ісуса, який віддав своє серце людям.

Складові частини :1. Колесо велике – з 7-го судоремонтного заводу. 2.Ланци грубі – знайденні в морі в порту”Каласаадам” 3. Ланц дрібний – приніс Олексій Шенберг. 4. Валки з корбою з хутору Пайсу, верхнє колесо – з бастіону “Сконе”. 5. Кульки металеві – принесла пані Шура Грицькова.

Мал. з архіву UKK: Шкіци до проекту панікадила.
Мал. з архіву UKK: Проект панікадила.
Фото з архіву УКК: Панікадило в Храмі.

Крісло Єпископа.

Горне сідалище- це місце для єпископа, яке символізує Небесний Престол, і традиційно знаходиться за Престолом. З врахунком того, що наш іконостас я проектував у вже готове приміщення, і в захристі не вистачало місця для “Горного сідалища”, за радою та консультаціями з багатьма священниками було прийняте рішення – місце для єпископа винести з захристя. Також не називати його “Горним сідалищем”, а “Кріслом єпископа”. Робота та дизайн Нестора Лютюка. Хрест вирізав Володимир Дідар. Старовинні балки (коло 200 років) з примішення вул. Лай 37, м. Таллінн.

Фото з архіву UKK: Крісло єпископа. Дизайн, робота Нестора Лютюка
Фото з архіву UKK: Нестор Лютюк з єпископом Ервіном Енделем

Лавки.

Готична лавка в церквах має кут сидіння 90 градусів, та поворотню спинку. Це уможливлює використання лавки в протилежну сторону. Сидіти на такій лавці  незручно, стримано. В проектованих мною лавках кут сидіння – 120 градусів. Висота та глибина сидіння 45 см. Сидіти зручно, але порушена середньовічна традиція, яка за словами Тайво Нітвегі “важливіша за зручність”. Є така думка.Матеріал для лавок походить з приміщення Міністерства внутрішніх справ Естонії, яке в радянський час належало КГБ. В кінці 90-х, коли там проводився ремонт, старі бруси віддали мені. Пані Лагле Парек, бувша дисидентка та Міністр внутрішніх справ Естонії Уряду Марта Лаара коментувала так:

“Дуже добре, що цей матеріал зараз в українській церкві. Ці дошки стільки надивились – наслухались в приміщенні бувшого КГБ, що вони також мають право на відпочинок.”

Малюнок з архіву UKK . Шкіци до проекту лавок
Фото з архіву UKK: Лавки в Храмі.

Дзвіниця

Дзвін роботи майстрів фабрики Оловянішнікова. Підвісна конструкція дзвону  перероблена по зразку дзвону з собору святого Юра в Львові. Сама дзвіничка поставлена на середньовічний комин, який при необхідності завжди можна повернути до попереднього стану. По проектуванню дзвінички консультації надавали Борис Дубовик та Урмас Аукг. Як цей дзвін попав до нас – цю фантастичну історію я описав в “Тайнах Санктуаріуму”.

Малюнок до проекту з архіву UKK: “Дзвіниця”
Ілюстрація з книги “Художнє лиття на Україні” П.М.Жолтовський 1973 р.
“Юрський дзвін”
Бібліотека UKK
Фото з архіву UKK: Установлення дзвіниці.

Хрест роботи естонського скульптора пана Івана Зубаки.

Пропорцію хреста відносно церкви Іван визначав по зроблених деревяних макетах, виставляючи їх на церкві від малого до найбільшого, аналізуючи те, як хрест буде вписаний в архітектурний ансамбль старого міста Таллінну. Хрест розвернутий паралельно хрестові на церкві Олевісте.Сам хрест відлитий з латуні, полірований, покритий захистом. Спонсорувала роботу пані Раса, яка назвала себе Литовкою, Католичкою. Вона сказала, що це пожертвування – подяка українській групі “Рух” в Естонії, за підтримку незалежності Литви.(Вона бачила нас –  мене, Андрія Стасевського та Віктора Шоломія в Вільнюсі, коли ми приїзджали з українським прапором на підтримку Саюдісу (литовського руху за незалежність).

Фото з архіву UKK : Скульптор Іван Зубака з хрестом своєї роботи.
Фото з архіву UKK: Установлення хреста.

Ковчег.

В нашій традиції Ковчег, або як Його ще називають Кивот, виготовляють в вигляді маленької церковці, або Гробу Господнього, і в ньому зберігається Пресвята Євхаристія. Наш Кивот – це особливий витвір, зроблений майстром із Закарпаття Володимиром Дідаром.Цей Кивот Майстер створив, володіючи майстерністю та тайнами столярного мистецтва Карпат. Готуючи місце для Пресвятої Євхаристії, тільки Він та небагато старших Майстрів знають, як можна замінити позолоту, використавши для нашого Ковчегу такі породи дерева як граб, ясен, дуб, бук, смерека. Зробити для Ковчегу деревяний замок, який священник відкриває “ключем невидимкою із зазубринками”!

Фото з архіву UKK: Ковчег роботи Володимира Дідара.
Володимир Дідар. Кадр з фільму Тайво Нітвегі “Колиска”

Сходи  Вежі.
Було багато цікавих думок, як з’єднати приміщення Храму з другим поверхом. На розкопках приміщення під церквою один з найперших парохіян нашої парохії Іван Рокочий звернув мою увагу на залишки середньовічного фундаменту, який мав форму кола. На основі тих залишків я зробив реконструкцію деревяних сходів замурованих в вежу. Консультантами по цій конструкції були Аре Сепп, Урмас Аукг, та історик Олександр Пантелєєв, який вів дослідження цього приміщення протягом всього будівництва. Керівник департаменту захисту пам’ятників історії Борис Дубовик також акцептував це рішення.

Фото з архіву UKK: Зовнішня оригінальна частина вежі. 
Фото з архіву UKK: Внутрішня реконструйована частина вежі. Обговорення подальшої роботи. Микола Берестюк посередині. Зліва дяк Ігор Свирида.
Фото з архіву UKK: Початок роботи над реконструкцією на основі фундаменту, знайденого Іваном Рокочим.
Фото з архіву UKK: Дерев’яні сходи в вежі.

Каплиця.

Одним з цікавих проектів був проект каплиці для монастиря згромадження сестер Пресвятої Родини в Таллінні. Каплиця Матері Божої Оранти – Стіни Нерушимої.
Освячував каплицю Папський Нунцій Петер Стефан Зурбріген. В просторі середньовічного каміну (мантелькорстен), яких в Таллінні збереглось дуже мало, ми розмістили ікону каплиці та кивот. Ікону Матері Божої Оранти писав Нестор Лютюк, перед тим як піти на службу в естонську армію. Ікону “Ісус Христос Виноградна Лоза” – на дверцях Кивота писала Мара Марія Лютюк. Мара Марія також розписала двері та надвіконня. Розписи “Марія”, “Христос та Св’ятий Дух”, “Пальма”, Виноград” на шліфованому морем камені – роботи світлої пам’яті Олени Запорожець стали улюбленими творами сакрального мистецтва для парохіян та знавців християнської культури. Двері та шафи для книг з потайними замками, столи замурованні в стіну – роботи майстра з України Романа Коника. Світильники – роботи дяка Ігора Свириди.Каплиця до 2017 року використовувалась парохіяльним священником для приватних розмов з людьми, для приватних молитв, для занять іноземними мовами. Тут проводилась підготовка молоді до вінчання та катехизація дітей.

Фото: Ікона Матері Божої Оранти роботи Нестора Лютюка, та ікона “Ісус Христос – Виноградна Лоза” – на дверцях Кивота роботи Мари Марії Лютюк. Архів UKK.
Фото: Розписи на шліфованому морем камені “Марія”,”Христос та Св’ятий Дух”, “Пальма”, Виноград” роботи Олени Запорожець. Архів UKK.
Фото Світильники мого дизайну, роботи Дяка Ігора Свириди. Архів UKK.
Фото Двері, замки роботи майстра Романа Коника. Розпис Мари Марії Лютюк.
Архів UKK.

Щасливий тим, що талановиті художники, дизайнери та майстри мали змогу реалізувати себе як митці в цьому сакральному місці. І вдячний за те, що їх творчість так делікатно вписана в мій концептуальний проект Українського пасторального комплексу в Естонії. Багаторічна праця нашого колективу створила інтелектуальну та матеріальну основу розвитку УГКЦеркви в Естонії і уможливила приїзд в Естонію священників на служіння Богові та людям. Наше щастя і в тому, що наші художні твори створили  унікальну іконосферу місця, в якому місцеві люди та емігранти з України зустрічаються з Богом.