Сон про Вежу, повну іграшок
В Таллінні проходив конкурс на найбільш цікаве використання Веж. На конкурс я представив ідею, яку побачив в своєму сні. Вежа може стати умовним прихистком для зникаючих видів рослин та тварин і підтримати унікальний напрямок роботи УГКЦеркви, яка знаходиться поруч – молитву за довкілля. Міським начальникам думка сподобалась, і вони благословили нас підписанням угоди на любов Центру української культури та вежі Грузбеке.
Колектив однодумців
Оформити сон в структуризовану цільність допомогли мистецтвознавці, священники, монахи, художники, культурологи – інтелектуали Естонії, України та інших країн. Ці люди настільки яскраві, добрі та зрозумілі і я буду поіменно говорити про них в відділі “Друзі Ценру УК”. З ними завжди було надійно працювати. Можливо їм не завжди було спокійно працювати зі мною, але нам завжди вдавалось знаходили компромісне рішення. Щоб Вам були більш зрозумілі відношення всередині нашого творчого колективу згадую наступне.
З розповіді Людмили Герус (вчена, етнограф, культуролог, вивчає народну іграшку).
Приходить до мене в інститут мужчина, назвався Андрій Гуменюк. Пояснив, що він щойно приїхав з Естонії, від самого головного ентузіаста української справи в Естонії Анатолія Лютюка. Анатолій в Таллінні заснував УГКЦеркву, і тепер він просить, щоб Ви зібрали для ньго українські іграшки найкращих майстрів! Врахуйте те, що Анатолію ніхто не відмовляв в його проханнях. Я від такої несподіванки відразу погодилась. Андрій пішов, і я ще довго не могла заспокоїтись і зрозуміти … Естонія, УГКЦерква, іграшки. Думала, що це якийсь жарт львівського батяра, аж поки не отримала лист від Анатолія з поясненням що йому потрібно.
Фото: Людмила Герус
Що придумали.
1. В вежі будуть зібрані тисячі іграшок зі всього світу. Ці іграшки будуть розповідати свої історії про зникаючі види рослин та тварин та як вони знайшли притулок та захист в вежі Грузбеке.
2. В велетенських деревяних книгах, що відкриваються потаємними механізмами, іграшки будуть розповідати про Любов та Доброту, Терпіння та Віру, про всі зникаючі чесноти світової та християнської культури, які знайшли свій притулок в Вежі.
3. В Вежі дамо притулок дитячим колискам різних народів і будемо вчити молодих батьків самим робити колиски та іграшки для своїх дітей, Вчити зберігати сім’ю.
4. Заведемо табун деревяних коней з різних країн, які поїздили по світу, допомагаючи людям. Коні будуть розповідати про ті загальнолюдські цінності, які вони привезли для зберігання в Вежі.
Що придумали – то зробили
1. Іграшки з колекції Центру
Щоб більш наглядно передати Вам унікальність створеного – показуємо єдину в світі (як ще десь є – ми будемо радіти) колекцію “Червона Книга України”, виготовлену українським класиком деревяної іграшки Іваном Приходько. В Вежі ми також маємо виставку “Червона Книга України”, де зникаючі тварини і рослини, зоображені на писанках одним з найкращих писанкарів України Олегом Кіращуком. В нашій колекції є іграшки найкращих майстрів України, в їх числі кераміків матері та доньки Мартиновичів, малюнки звірів на тарілках Дмитра Каганюка, і багато ще цікавих експонатів.
Фото: Іграшки Івана Приходька 
Фото: “Червона Книга України” в іграшках, робота Івана Приходька
2. Дерев’яні книги
Одна з найціквіших робіт нашого колективу. Конструкції замків і механізмів розробляли разом з Сергієм Анохіним. Слава Богу залишились живі! Дуже хотілось подивитись “як то виглядає вже в вежі” і я почав, не слухаючи Сергія, один тягнути через блок ту дерев’яну книгу на 40 метрову висоту. Сергій був наверху. Посередині “дороги” книга вперлась кутом – ні туди, ні сюди. Пустиш – впаде на голову. І книжки шкода і голови. Добре, що підійшли люди і допомогли затягнути наверх! Закінчилось все добре.
Скльптурні зображення робили майстри з України Володимир Куницький та Роман Дубенчук. Про цих майстрів по сьогодні в Таллінні легенди ходять. Наприклад. Різали Майстри скульптури. Покликали їх на традиційний загальний обід з маленьким відпочинком. Дивлюсь – Володимир щось ножем вирізає. Питаю що робиш? Відповідь фантастична – Відпочиваю … Життя в роботі. Чи ріжуть, чи малюють…
Фото: Скульптурні зоображення роботи Володимира Куницького та Романа Дубенчука
Авторські іграшки “з патичків” то вже я робив сам, не давав нікому. Як вони працюють і про що розповідають це, як дасть Бог Уляна Осовська та Денис Страшний зафільмують і ми Вам покажемо то кіно.
3.Колиски
Щось думав я над питанням з чого починається сім’я, виховання дитини і прийшла до мене нова любов – Колиска. І снились мені ті колиски, і почав видумувати якісь свої. Придумав колиску човник – довбанку з осики. Клас! Прийшла колежанка-культуролог Марге Лааст, лагідно обізвала в перекладі з естонської мови – не зовсім розумним. Пояснила, що човник в багатьох культурах символ перевізника покійних, а осика – то найкращий матеріал робити кілки для відьм .
Зрозумівши наскільки то серйозно, почав вивчати колиску. Шукаючи ті колиски обійшов всі наші естонські музеї, поїхав в Україну в музей Івана Гончара, Музей Гуцульшини в Коломиї, в Петербург в музей етнографії (там багато колисок з України), музеї Фінляндії, Швеції, Норвегії. Замучив тими колисками з десяток етнографів, всіх знайомих бабців, Союз українок Естонії. Як відчув, що я в тому вже щось почав трохи розумітись – то почав вчити інших.
На сьогодні найкраще працює така послуга. Приходять дві-три молоді пари, я їм розповідаю про колиски, пелюшки, повивачі, і допомагаю робити колиску. Священник в цей час розмовляє з ними про сім’ю та життя. Були в нас молодята з різних країн. Таке маленьке диво: фіни чи німці приїзжають в Естонію до українців, щоб українці навчили їх робити фінську чи німецьку Колиску. Іноді Господь працює і в такий спосіб.
Стаття в газеті Інтеграційного фонду Естонії
4. Коні
Я не пам’ятаю, як перший дерев’яний кінь потрапив до Центру Української Культури. В будь-якому випадку, незабаром з’явився другий кінь, а потім і третій. Я почав робити для дітей та своїх друзів дерев’яних коней. Після цього наші друзі зрозуміли, що Центр працює над чимось новим, й люди з різних частин світу почали приносити нам коників – аж поки в нас не з’явився великий дерев’яний табун. Потім в Центрі з’явився такий собі затятий мандруючий колекціонер дерев’яних коней, який подарував нам всю свою колекцію або, принаймні, більшу її частину.
На сьогоднішній день в нас прекрасна колекція деревяних коників. Вежа Грузбеке дала прихисток цьому табунові. Кожен з коней має свою історію, яка достойна бути збереженою для людей в старовинній вежі. Знайшлось в Вежі і місце для коника з України, про якого українські документалісти Уляна Осовська та Денис Страшний зняли фільм “Казка про Коника”. Цей мандруючий Коник об’їздив тисячі кілометрів вздовж фронтової лінії в Україні, збираючи історії про доброту. Був на зустрічі з Папою Римським Франциском в Ватикані. Зустрічався з Патріархом Варфоломеєм і з сотнями добрих людей. Розповіді цього Коника також зберігає старовинна вежа Грузбеке.
Кадр із новин, телебачення “Галичина”
Нещодавно наш табун поповнився Кониками, які були зроблені дітьми з прифронтових шкіл Донбасу. В Таллінн їх доставив давній друг Українського культурного Центру Василь Вишиванюк.
Дякую всім за увагу до мого блогу!
Зараз, в зв’язку з карантином, вежа закрита.
Але, як тільки карантин закінчиться, будемо раді вітати майстрів дерев’яних іграшок, які хочуть доєднатися до нашого колективу. Також запрошуємо волонтерів для чергування в вежі, щоб більше людей могло її побачити. (+ 372 565 025 72 Анатолій)