Минулої суботи Центр української культури покликали взяти участь в урочистостях з нагоди Дня церков в Ярвамаа.
Амбла. Церква, яку я давно полюбив, не бачивши її.
На цей раз не помилився, вона була того варта.
Не берусь стверджувати, що наша любов була взаємною, але парохіяльний священик Тину Ліннасмае був давно знайомий з діяльністю нашого Центру, зокрема з його культурними проектами та незвичними методами катехізації – за допомогою механічних іграшок та молитви за природу.
І тому
нас запросили на спільний перегляд фільму “Казка про Коника” в приміщенні середньовічної церкви, розповісти детальніше про наші проекти, зв’язані з християнською культурою, катехізацією та війною в Україні.
На це запрошення ми поїхали з Катею Новак та її мамою.
Було приємне спілкування з Каі – організатором події, парохіяльним священиком Тину, з представниками місцевої парохіяльної школи.
Сама середньовічна церква справила на мене, і на Катерину з мамою незабутнє враження. Ми відчували себе потрібним продовженням в цій середньовічній культурі.
Поміж тим Катя домовилася за нашу подальшу співпрацю над книгою “Плач Марії”, а потім ми разом ходили дивитися каплицю з тканими вишими етнографічними речима, пов’язаними з естонською християнською культурою.
Поїхали додому з впевненим відчуттям, що ми туди повернемось.