Минулої суботи Центр української культури покликали взяти участь в урочистостях з нагоди Дня церков в Ярвамаа.

Амбла. Церква, яку я давно полюбив, не бачивши її.

На цей раз не помилився, вона була того варта.

Не берусь стверджувати, що наша любов була взаємною, але парохіяльний священик Тину Ліннасмае був давно знайомий з діяльністю нашого Центру, зокрема з його культурними проектами та незвичними методами катехізації – за допомогою механічних іграшок та молитви за природу.

І тому

нас запросили на спільний перегляд фільму “Казка про Коника” в приміщенні середньовічної церкви, розповісти детальніше про наші проекти, зв’язані з християнською культурою, катехізацією та війною в Україні.

На це запрошення ми поїхали з Катею Новак та її мамою.

Було приємне спілкування з Каі – організатором події, парохіяльним священиком Тину, з представниками місцевої парохіяльної школи.

Сама середньовічна церква справила на мене, і на Катерину з мамою незабутнє враження. Ми відчували себе потрібним продовженням в цій середньовічній культурі.

Поміж тим Катя домовилася за нашу подальшу співпрацю над книгою “Плач Марії”, а потім ми разом ходили дивитися каплицю з тканими вишими етнографічними речима, пов’язаними з естонською християнською культурою.

Поїхали додому з впевненим відчуттям, що ми туди повернемось.