От що в нас було!
Така є правда в житті: як є вчитель, то є клас; як є клас, то є колектив; і тоді є з ким боронити Україну. Вчитель: Оксана Котурга. Вчителька зі школи в Кейла, недалеко від Таллінна (але досить далеко). Працює в естонській школі, створила родину українських дітей. Пані Оксана з дітьми та прекрасними мамами є частими гостями нашого Центру. Зі своєї сторони, ми зробили все, щоб наш Центр став домівкою для всіх українських дітей. Наразі нам це вдається.
У цю суботу, зваживши на наші можливості та бажання дітей, ми разом наповнили вечір різними заняттями для дітей. Умовна назва вечора: проводи осені чи пакування їжаків та білок на зиму.
Ви, напевно, думаєте, чому ми на вулиці зі свічками? Про це ми вам розкажемо далі.
Подія розпочалася з молитви за природу Естонії та з молитви за Україну.
Далі була молитва до святої Хільдегарди з Бінгену в парку з вежами. Просили в Хільдегарти взяти під свій покров рослини та звіриків, які вимушено прийшли жити у міста, бо їхні природні оселі забрали люди. Діти відразу підсилили слова молитви конкретною дією – допомогли білкам та їжакам поповнити запаси на зиму в їхніх коморах горішками та сушеними грибами. А без свічок того зробити не мож!
І щоб казка не закінчувалася, пішли додому – до Центру, а там були і вечорниці, і розповідання страшилок перед сном, і роблення кубелок для сну з подушок, матрасів та одіял, і визначення місця, біля кого спатимуть кіт і песик.
Звичайно, годували дітей нашою традиційною печеною картоплею та іншими смаколиками, принесеними дбайливими мамами, Оленою та Вітою.
Діти були в захопленні від історій, які їм розповідала Катя Новак, і ні за що не хотіли відпускати її додому.
Добрі вчителі свідомо чи несвідомо не заставляли дітей силою спати.
Казка продовжилася зранку, коли Дідо наварив два горщика каші з рисом та гречкою. Із молитвою, а після ще з варенням від пані Тііни Кулл, нашого каліграфа, каша смакувала фантастично.
І це свято української кухні закінчилося ліпленням вареників із пані Гальою Коцюбою, психологом та одною із перших газдинь на весь Дрогобич. Велику частину вареників діти залишили для українських військових, які проходять лікування в Естонії. Кожному військовому діти подарували по цукерці. І головне – висловили свою подяку.
Дякуємо мамам та вчителям за прекрасне виховання дітей.
Дітями дякуємо за добру поведінку, також за їхні ідеї щодо наступної зустрічі. Будемо раді гостям із інших українських шкіл. Дзвоніть-пишіть!
Анатолій та друзі